Відповідальність держав за міжнародні протиправні діяння
Комісія міжнародного права на своїй п’ятдесят третій сесії у 2001 році прийняла проект статей про відповідальність держав за міжнародні протиправні діяння. Відповідно до резолюції 59/35 Генеральної Асамблеї, Генеральний секретар у 2007 році підготував добірку рішень міжнародних судів, трибуналів та інших органів, які містять посилання на статті про відповідальність держав. Ще дві збірки були підготовлені Генеральним секретарем у 2010 і 2013 роках на виконання резолюцій 62/612 та 65/193. Генеральної Асамблеї.
У резолюції 68/104 Генеральна Асамблея визнала важливість питання про відповідальність держав і знову звернула на них увагу урядів, не торкаючись при цьому питань їхнього майбутнього прийняття. Асамблея просила Генерального секретаря оновити збірку рішень міжнародних судів, трибуналів та інших органів, які містять посилання на зазначені статті, а також запропонувати урядам представити інформацію про їхню практику в зв’язку з цим і представити ці матеріали завчасно до її сімдесят першої сесії.
У вербальній ноті від 10 січня 2014 року Генеральний секретар запропонував урядам надати не пізніше 1 лютого 2016 року інформацію про рішення міжнародних судів, трибуналів та інших органів, які містять посилання на відповідні статті, для включення в оновлену добірку. У вербальній ноті від 21 січня 2015 року Генеральний секретар повторив цю пропозицію.
Отже, можемо перейти до практики міжнародних судів, трибуналів та інших органів.
Так, у справі The Rompetrol Group N.V. v. Romania арбітражний трибунал ухвалив, що, хоча статті про відповідальність держав як і раніше мають статус проекту, «ступінь схвалення їх Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй і ступінь їх визнання у рамках подальшої міжнародної практики дає переконливі підстави для того, щоб використовувати цей проект статей у якості директивного документа для цілей винесення рішення по даній справі».
У справі Conoco Phillips Petrozuata B.V., andothers v. Bolivarian Republicof Venezuela арбітражний трибунал вказав, що «в наступні рішення, включаючи постанови і рішення Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних спорів, на регулярній основі включалися посилання на статті про відповідальність держав як на документ, кодифікуючий або декларуючий норми міжнародного звичаєвого права».
У справі Hulley Enterprises Limited (Cyprus) v. The Russian Federation арбітражний трибунал зазначив, що застосоване судом матеріальне право також включає «принципи міжнародного права, у тому числі принципи, встановлені належним чином Комісією міжнародного права Організації Об’єднаних Націй у статтях про відповідальність держав за міжнародно
-протиправні діяння».
У справі Samsonov v. Russia Європейський суд з прав людини постановив, що статті про відповідальність держав «кодифікували принципи відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння, що сформувалися в рамках сучасного міжнародного права».
У справі Liseytseva and Maslov v. Russia Європейський суд з прав людини визнав статті про відповідальність держав і коментарі до них у якості «кодифікованих принципів, розроблених у рамках сучасного міжнародного права щодо відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння».
У справі Electrabel S.A. v. Republic of Hungary арбітражний трибунал вказав, що статті про відповідальність держав є «кодифікацію міжнародного звичаєвого права».
У справі Gold Reserve Inc. v. Bolivarian Republic of Venezuela арбітражний трибунал погодився з думкою відповідача про те, що статті про відповідальність держав «стосуються у першу чергу міжнародно-протиправних діянь, скоєних стосовно держав, а не фізичних осіб або інших недержавних суб’єктів, і що ряд авторитетних експертів застерігали проти необдуманого об’єднання цих двох понять».
У зв’язку з Проханням про надання консультативного висновку, представленої субрегіональною комісією з рибальства, Міжнародний трибунал з морського права дійшов висновку про те, що статті 1, 2 і пункт 1 статті 31 «є нормами загального міжнародного права, застосовними до другого питання», а саме до питання про те, у якій мірі держава прапора несе відповідальність за незаконний і нерегульований рибний промисел, який здійснюється суднами, плаваючими під його прапором.
У справі Suez, Sociedad General de Aguasde Barcelona S.A. and Vivendi Universal S.A. v. The Argentine Republic арбітражний трибунал зазначив, виходячи з коментаря до статті 1 про те, що «термін «міжнародна відповідальність» … охоплює нові правові відносини, що виникають згідно з міжнародним правом у зв’язку з вчиненням державою міжнародно протиправного діяння». Трибунал далі зазначив, що «оскільки Аргентина здійснює міжнародно-протиправне діяння, не дотримуючись своїх зобов’язань за трьома договорами, виникають нові правові відносини між нею і позивачами». У справі Suez, Sociedad General de Aguasde Barcelona S.A. and Vivendi Universal S.A. v. The Argentine Republic арбітражний трибунал послався на статтю 2 як на «визнану в цілому норму міжнародного звичаєвого права».
У справі Likvidējamā P/S Selga and Lūcija Vasiļevska v. Latvia Європейський суд з прав людини визнав статтю 2 статей про відповідальність держав і витяги з коментаря до неї актуальними положеннями міжнародного права. При оцінці відповідальності Латвії Суд, пославшись на статтю 2, зазначив, що обидві умови – привласнення поведінки державі і порушення міжнародно-правового зобов’язання – «є основоположними елементами відповідальності держави за міжнародним правом».
У справі Gutiérrez and Family v. Argentina Міжамериканський суд з прав людини, пославшись на статтю 2, нагадав, що «для встановлення факту порушення передбачених у Конвенції прав немає необхідності визначати, як у національному кримінальному судочинстві, вину виконавців злочину або їх наміри, а також немає необхідності визначати окремо суб’єкти, яким приписуються порушення. Досить наявності у держави зобов’язання, яке він не виконує; іншими словами, досить того факту, що дане протиправне діяння присвоюється відповідній державі».